Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.285.6-5

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення гомілковостопного суглоба, стопи і пальців

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.28-5

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення кінцівок

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Предложена тактика хирургического лечения плоско-вальгусной деформации стоп у детей и подростков, которая предотвращает развитие дегенеративных изменений суставов стопы.

На підставі результатів широкого клініко-рентгенологічного та подометричного обстеження 864 дітей і дорослих із найбільш поширеними деформаціями стоп - плосковальгусною, поперечно-розпластаною та порожнисто-варусною - визначено показання та особливості ортопедичного їх забезпечення. Обгрунтовано конструктивні особливості та параметри коригувальних елементів вставних ортопедичних устілок і взуття. Своєчасне застосування в лікувальному процесі ортопедичних устілок і раціонального взуття нормалізує осьові взаємовідношення як в стопі, так і в системі стопа - нижня кінцівка - таз - хребет, що створює необхідні умови для розвитку стопи та вищерозташованих сегментів опорно-рухової системи в природному анатомічному та функціонально вигідному положенні та сприяє гармонійному фізичному розвиненню пацієнта.

Проаналізовано наукову літературу, присвячену лікуванню плоско-вальгусної деформації стопи (ПВДС) у дітей і дорослих із застосуванням артроерезу піднадп'яткового суглоба (АПС). Обговорено показання та протипоказання до цього втручання, а також представлено можливі ускладнення. Показано, що, з одного боку, більшість авторів підкреслюють досить високу ефективність такого втручання (від 60 до 95,4 % відмінних та хороших результатів) за наявності інших безсумнівних переваг - малотравматичності та малоінвазивності, відносної дешевизни, ранньої вертикалізації та своєчасної реабілітації, що відповідає сучасним вимогам в ортопедії. З другого боку, метод поєднаний з виникненням низки ускладнень, що не виключають повторних втручань і розвитку незворотних станів у задньому відділі стопи. Досі не розроблено алгоритм вибору оптимального методу лікування ПВДС у дітей, зокрема й за умов дитячого церебрального паралічу, залежно від ступеня деформації стопи і особливостей рухових порушень. Відсутні загальновизнані клініко-рентгенологічні критерії вибору типу та розміру імплантата, потребує уточнення питання визначення показань і протипоказань до виконання операції АПС в дітей різних вікових груп. Практично не висвітлено питання раннього післяопераційного лікування та подальшої реабілітації хворих (як дітей, так і дорослих пацієнтів). Залишається дискутабельним поєднання артроерезу з іншими втручаннями на різних відділах стопи і різних анатомічних структурах (м'якотканних і кісткових) залежно від віку пацієнта і ступеня деформації стопи. Підкреслено, що сьогодні в науковій літературі не виявлено робіт, які відповідали б високому рівню доказовості та ефективності використання АПС за умов ПВДС стопи у дітей і дорослих.

Представлены современные варианты использования ортезов (брейсов) различных конструкций, применяемых в настоящее время для предотвращения развития рецидивов в комплексном лечении эквинополоварусной деформации стоп у детей различного возраста. Авторами предложены к применению собственные патентованные конструкции брейсов и ортезов. Анализ имеющихся ортезов показал, что их использование у детей с деформациями стоп отвечает требованиям сегодняшнего дня и обеспечивает: иммобилизацию сегмента; благоприятные условия для восстановительных процессов, опорную функцию сегмента; является профилактикой рецидивов деформаций, а при необходимости позволяет провести постепенное, поэтапное устранение деформации при сохранении удовлетворительной функции суставов стопы, значительно улучшает результаты лечения этой сложной группы больных и дает основание рекомендовать ортезы к широкому клиническому применению.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.285.605.3

Рубрики:

Клишоногість, плоскостопість і кінська стопа у дітей

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Уроджена еквіноварусна клишоногість (УЕВК) є другою за частотою серед усіх уроджених аномалій кістково-м'язової системи в дітей та однією з найпоширеніших причин дитячої інвалідності в Україні. Частота УЕВК сягає 1 - 3 випадки на 1 000 новонароджених (35 - 40 % усіх деформацій стоп). Мета роботи - визначити особливості опороспроможності дітей із рецидивами УЕВК до та після хірургічного лікування за "традиційними" методами та методикою Понсеті. Проведено біомеханічні обстеження 65 дітей із рецидивами УЕВК, яких розподілили на дві групи: I (33 пацієнти) - "традиційні" методи, які передбачали початкове хірургічне втручання для повного виправлення всіх компонентів деформації: II (32) - методика Понсеті. Всім хворим до лікування, через 6 і 12 міс. після операції проводили дослідження опороспроможності методом статографії. Визначено, що параметри стояння в групах статистично не відрізнялися. Через 6 міс. після лікування за даними статограм відмічали збереження зміщення опори за умов двохопорного стояння у бік контралатеральної кінцівки в обох групах хворих. У I групі - після лікування цей параметр практично не змінився (p = 0,924), а у II - зменшився на 2,7 +- 4,7 % (p = 0,013). Опора на оперовану кінцівку через 12 міс. після хірургічного лікування в обох групах збільшилася на 45 %. Встановлено, що у хворих після лікування рецидивів УЕВК за методикою Понсеті показники опороспроможності в разі двохопорного стояння статистично значуще змінилися. У процесі відновлення, коли пацієнти починали навантажувати оперовану стопу, спостерігали незначне погіршення параметрів стояння в пацієнтів I групи через 6 міс. після операції. У хворих II групи - повне відновлення статографічних параметрів відбувалося раніше, уже через 6 міс. спостерігали нормалізацію опорності та стійкості. Таким чином, можна стверджувати, що використання методики Понсеті в комплексному лікуванні УЕВК надає можливість відновити опороспроможність нижніх кінцівок пацієнтів значно раніше, ніж застосування "традиційних" методів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.285.605.3-5

Рубрики:

Клишоногість, плоскостопість і кінська стопа у дітей

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Одержано нові знання щодо аномальних анатомічних варіантів кріплення сухожилка переднього великогомілкового м’яза до метадіафіза І плеснової кістки у 27–30 % дітей із рецидивами уродженої еквіноварусної клишоногості. Уперше за допомогою біомеханічного моделювання графоаналітичним методом доведено, що за наявності аномального кріплення сухожилка переднього великогомілкового м’яза до метадіафіза І плеснової кістки виникає дисбаланс силових зусиль у бік приведення переднього відділу стопи та підвищення величин обертальних моментів сил через збільшення величин важелів їхньої дії. Доповнено наукові дані про роль плантарного апоневрозу в розвитку рецидивів уродженої еквіноварусної клишоногості, а саме її кавусного компонента. У результаті математичного моделювання показано, що корекція кавусної деформації стопи потребує подовження плантарного апоневрозу до 25 %, що можливо в разі створення постійної розтягувальної сили понад 1000 Н або шляхом хірургічного втручання. Уперше на підставі статографічних досліджень встановлено кращу динаміку відновлення рівноваги й опороздатності після лікування рецидивів уродженої еквіноварусної клишоногості в групі дітей віком 3-10 років, яким первинно застосовано консервативне лікування за методом І. Понсеті – 93,75 % добрих і задовільних результатів проти 82,4 % у групі, де методом первинного лікування був хірургічний. Уперше в результаті динамометричних досліджень визначено, що в дітей віком 3-10 років після комбінованого лікування рецидивів уродженої еквіноварусної клишоногості повне відновлення відношення сили тильних згиначів стопи до плантарних відбувається в термін 9-12 міс. Відновлення сили м’язів перебігає скоріше і більшою мірою в пацієнтів, яким первинне лікування уродженої еквіноварусної клишоногості виконано за методом І. Понсеті. Розроблено алгоритм комбінованого лікування хворих із рецидивами уродженої еквіноварусної клишоногості віком 3-10 років, що передбачає початкове коригувальне гіпсування за методикою І. Понсеті з наступним диференційованим вибором методу хірургічного лікування залишкової деформації стопи, використання якого зменшує травматичність хірургічних втручань і підвищує ефективність лікування. Доведено, що етапне гіпсування за методом І. Понсеті є ефективним для корекції деформацій стопи у випадках рецидивів уродженої еквіноварусної клишоногості в дітей віком 3-10 років незалежно від методики первинного лікування, має низький відсоток ускладнень і рецидивів. Розроблено конструкції брейсів та ортеза для профілактики рецидиву уродженої еквіноварусної клишоногості в дітей після консервативного лікування за методом Понсеті (патент України № 95542, № 102282), застосування яких разом із запропонованим комбінованим лікуванням дало змогу зменшити кількість зазначених рецидивів на 35-48% і, відповідно, покращити ефективність протирецидивного лікування цієї категорії пацієнтів. Обґрунтовано виконання часткової плантарної фасціотомії для корекції кавусного компонента в комбінованому лікуванні рецидивів уродженої еквіноварусної клишоногості в дітей віком 3-10 років.